в означеннях
Тлумачення, значення слова «облазити»:

ОБЛАЗИТИ 1, ажу, азиш і рідко ОБЛІЗАТИ, аю, аєш, недок., ОБЛІЗТИ, зу, зеш, док., розм.

1. Позбуватися волосся, шерсті, пір'я. [Дранко:] Он у вас від п'ятьох [дочок] клопоту того повен міх, аж голова облізла (Марко Кропивницький, I, 1958, 177);
//  Випадати, вилазити по всій поверхні (про волосся, шерсть, пір'я). Василині чомусь здалося, що то стояла на задніх лапах миша, на котрій облізла шерсть (Нечуй-Левицький, II, 1956, 57); Колись пишне Брунове волосся облізло, голова полисіла (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 440).

2. Позбуватися верхнього шару шкіри, який відділяється маленькими тонкими плівками; лущитися, облуплюватися (про частини тіла). Засідали замережаний стіл.. і споживали вкупі свіжу кулешу та гуслянку гостру, од якої облазив язик (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 335); Хай смагне, облазить тут обличчя, хай смагнуть губи, але тут ти невіддільна від тих, кому трудно (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 259);
//  Сходити, зніматися з тіла, відділяючись маленькими тонкими плівками (про шкіру). Здається, висунеш носа надвір, ураз полупиться ніс, шкіра облізе (Олесь Донченко, II, 1956, 134).

3. Втрачати верхній шар чого-небудь (фарби, позолоти і т. ін.). Бані собору облізли;
//  Сходити, злущуватися з поверхні чого-небудь (про фарбу, позолоту і т. ін.). Фарба з заліза облізла, і місцями залізо взялося дрібним шершавим висипом іржі (Юрій Смолич, День.., 1950, 241).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 518.

Коментарі (0)

ОБЛАЗИТИ 2, ажу, азиш, недок., ОБЛІЗТИ, зу, зеш, док., перех. і неперех. Обповзати кого-, що-небудь кругом. Хлопчик, звісно дитина, плаче та кругом його облазить та дивиться (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 418).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 518.

Коментарі (0)

ОБЛАЗИТИ 3, ажу, азиш, док., перех.

1. Лазячи, побувати скрізь, у багатьох місцях; вилазити. Ті дерева, що він колись облазив всі до краю... Вони напрочуд розрослись! (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 99); Соя встигав за день облазити всі блоки й забої, побувати на підйомнику й на естакаді, в лазні і в ламповій (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 131);
//  розм. Полазити скрізь, у багатьох місцях, шукаючи чого-небудь. Побіг Каленип у хату шукать чобота; облазив скрізь, аж піт з нього ллеться, та все ніяк не найде (Українські народні казки, 1951, 308); Антон облазив усі закутки, а метра не знайшов (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 180);
//  розм. Походити скрізь, побувати в багатьох місцях з метою обстеження або виявлення чого-небудь. — Оце, панове, наш вал смерті, — промовив Врангель, коли гості, облазивши вал і добре-таки намерзнувшись, зібрались (Олесь Гончар, II, 1959, 389); Тягнирядно облазив усі гамазеї, доки натрапив на гречане борошно (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 148).

2. зневажл. Їздячи, ходячи і т. ін., побувати скрізь, у багатьох місцях. Пройдисвіт В рун облазив усю Європу (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 439).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 518.

Коментарі (0)