ОБЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛІЧИ́ТИ, лічу, лічиш, док., перех.
1. З'ясовувати, підраховувати
кількість кого-, чого-небудь. При роздільному збиранні
кукурудзи облічують окремо качани і стебла (Колгоспник України, 8, 1962, 46); Є кур'єрські і є товарні [поїзди],
їм числа не облічиш, — тьма (Андрій Малишко, Звенигора, 1959,
60);
// рідко. Визначати суму, підраховувати (гроші).
Облічувати гроші.
2. розм. Навмисне чи помилково неправильно підраховуючи, недодавати що-небудь (перев. гроші); обраховувати. Хотіла було й сина привчити [до торгівлі], та як побачила, що він.. проїжджих обміряє, і обважує, і облічує, .. так Горпина схаменулась (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 256).