в означеннях
Тлумачення, значення слова «обліплювати»:

ОБЛІПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЛІПИТИ, ліплю, ліпиш; мн. обліплять; док., перех.

1. Пристаючи, прилипаючи, покривати кого-небудь, поверхню чогось з усіх боків. Обліплює сталева тирса сильний магніт (Григорій Епік, Тв., 1958, 518); Курява посіла на семінаристів, обліпила їм лиця (Нечуй-Левицький, I, 1956, 335).

2. перен. Щільно облягати, обтягувати (про одяг). Воно [плаття] обліпило її стан (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 475);
//  Щільно прилипати з усіх боків.

3. Покривати з усіх боків, по всій поверхні чим-небудь липким, клейким. Вона рук не жаліла, обмазуючи та обліплюючи хату (Панас Мирний, III, 1954, 21);
//  розм. Приліплюючи, наклеюючи щось, покривати ним поверхню чого-небудь; обклеювати. І всяких всячин накупили, Всі стіни ними обліпили (Іван Котляревський, I, 1952, 171); Гафійка мусила нарізати з паперу нових козаків та квіток і обліпити ними стіни од божника аж до дверей (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 30).

4. перен. Насідаючи великою масою, покривати собою поверхню чого-небудь (про комах і т. ін.). Мухи.. обліплювали чорними купками шматочки сахару (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 56); Бджоли обліплювали роями її [гречки] цвіти (Лесь Мартович, Тв., 1954, 246); Мошка і комарі.. густо обліпили всю шерсть [ведмедя] (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 58);  * Образно. Незчулися ви, як літа огорнули вас, обліпили клопоти (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 75);
//  Рясно рости, покривати собою (про плоди, ягоди). Зелені здорові абрикоси густо обліплювали гілки (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 44); Цілі купи розкішних кетяг [кетягів] так і обліпили кущ, так і вгинають лозу під непомірною вагою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 190).

5. перен., розм. Густо обступати з усіх боків, оточувати. Глядачів було вже повно, а маленьке віконце каси ще обліплювали охочі потрапити на спектакль (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 248); Народ обліпив зборню так тісно, що свити злились в одну суцільну лаву (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 76); Дівчата, що обліпили акордеоніста,.. співали весільної (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 87).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 527.

Коментарі (0)