в означеннях
Тлумачення, значення слова «облітати»:

ОБЛІТАТИ 1, аю, аєш, недок., ОБЛЕТІТИ, ечу, етиш, док.

1. перех. і неперех. Літаючи, здійснювати рух по колу. Супутники типу «Космос», що облітають Землю за 97 хвилин, мають можливість з висоти 625—630 кілометрів «бачити погоду» (Радянська Україна, 27.VII 1967, 3); — Учені двох супутників запустили в небо. Собака облетіла навколо Землі! (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 145).

2. перех. Літати стороною, обминаючи кого-, що-небудь. Те тіло, що впало від месницьких рук, Здаля облітає презирливий крук (Максим Рильський, Поеми, 1957, 294); Волох спочатку хотів облетіти грозу, але горизонт уже зник. З усіх боків небо було затягнуто сірою пеленою (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 39).

3. тільки док., перех. Летячи, побути по черзі в багатьох місцях, скрізь. Ой брати, мені падайте Крила соколині: Облечу я край свій рідний Об одній годині (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 28); [Полковник:] Над Мадрідом [були]. В Америці — переганяли літаки. Над Берліном, Лловштами! І, взагалі, діду, облетіли майже всю планету (Олександр Довженко, I, 1958, 348);
//  перен., розм. Швидко обійти, об'їхати і т. ін. що-небудь. Мов сизая голубонька, Село облетіла [княжна]. У всіх була, всіх бачила (Тарас Шевченко, II, 1963, 31).

4. перех., перен. Швидко поширюючись, ставати відомим багатьом, усім. По юнацьких піснях, що дзвенять, облітаючи світ,.. я вас, мої друзі, пізнаю (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 22); Леніна заповіт облетів увесь світ (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 332); Чутка .. зразу облетіла усе місто (Панас Мирний, I, 1954, 251); Звістка про те, що в колгоспі відкрилися дитячі ясла, вмить облетіла село (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 69).

5. неперех. Опадати з дерева, куща і т. ін. (про листя, плоди тощо). З дерев облітало пожовкле листя (Олекса Гуреїв, Паша молодість, 1949, 26); Облітає пух з тополі І лягав тихо долі (Максим Рильський, II, 1960, 268);
//  Скидати з себе листя, пелюстки квіток тощо (про дерева, кущі і т. ін.). Облітають квіти, обриває вітер пелюстки печальні й розкида кругом (Володимир Сосюра, II, 1958, 67); Облітала вишня. Стелила білоцвіт (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 195);
//  Плавно спадати додолу я поверхні чого-небудь. Їздові не щадили батогів, піна клубками облітала з коней (Олесь Гончар, III, 1959, 359).

6. перех., розм. Випереджати кого-, що-небудь при польоті.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 527.

Коментарі (0)

ОБЛІТАТИ 2, аю, аєш, док., перех. Літаючи, побувати по черзі в багатьох місцях, скрізь. — Я розкажу тобі: де був, Що бачив, що почув, — Я облітаю всі кутки... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 75); О, хтів би я всі мови знать, Усі країни облітать (Максим Рильський, II, 1960, 153); Облітав журавель Сто морів, сто земель, Облітав, обходив, Крила, ноги натрудив (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 11);
//  перен., розм. Швидко оббігати, об'їздити що-небудь. Од радості і незчулась [Настя], як облітала трохи не всю Ришканівку і запросила всіх кумів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 273); Ми не встигли ще як слід звикнути до палуби.., як на бриг перебіг із берега Сев. Не помітивши нас, він, як вихор, облітав усе судно (Юрій Яновський, II, 1958, 149); За цей час ми встигли облітати чотири повіти, знищити щось зо три денікінських загони (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 101).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 528.

Коментарі (0)

ОБЛІТАТИ 3 див. облітувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 528.

Коментарі (0)