в означеннях
Тлумачення, значення слова «облягати»:

ОБЛЯГАТИ, аю, аєш, недок., ОБЛЯГТИ, ляжу, ляжеш, док.

1. перех. Розміщуватися навколо чого-небудь; тісно оточувати щось. Показалися садки, левади, що завжди облягають кожне село (Панас Мирний, III, 1954, 318); Колись Яремин Кут облягали з усіх боків землі пана Везбородського (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 11); Козаче село Глибове при самому Дніпрі, та облягли його височенні гори (Марко Вовчок, I, 1955, 95);
//  Щільно прилягаючи, охоплювати що-небудь (про одяг). Біла, підперезана тонким плетеним поясом сорочка облягала худе, костисте тіло Сафрона (Михайло Стельмах, II, 1962, 368); Вона стояла.. в темно-зеленій армійській сукні, що тісно облягала її стан (Олесь Гончар, III, 1959, 396);
//  Покривати собою кого-, що-небудь по поверхні, з усіх боків. Теплий пухнастий шарф облягав її одне плече (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 390); Ще кілька хвилин тому коси пишними хвилями облягали її голову, а тепер на подруг збентежено дивилася якась незнайома голомоза жінка (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 169).

2. перех. Покривати що-небудь суцільною масою: густо оповивати (про туман, хмари і т. ін.). Темрява землю кругом облягала (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 428); Дощ суцільним шумом облягав усі навколишні ліси, темні кручі та висоти (Олесь Гончар, III, 1959, 308); Що це за така страшна грозова хмара облягла півколом горизонт..? (Яків Качура, Вибр., 1953, 84);
//  безос. Все небо облягло сірими хмарами (Борис Грінченко, I, 1963, 264).

3. перех. і без додатка, перен. Повністю захоплювати, заполонювати кого-небудь (про думки, почуття і т. ін.). Одні тільки думки сумні облягають тебе (Панас Мирний, V, 1955, 180); — Як згадаю, скільки я того гріха через тебе набралася, так аж сум облягає... (Юрій Яновський, I, 1959, 333); [Пугач:] А мене іноді, віриш, така хандра безпросвітна обляже, так починає мені душу гнітити, що й світ не милий (Олесь Гончар, Партиз. іскра, 1958, 43).

4. перех. Тісно обступати, оточувати кого-, що-небудь. Чималий гурт, що облягав кобзаря, мов змело вітром (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 465); Незаможники виходили [з сільбуду] поодинці.. і мовчки облягали Химочку з усіх боків (Григорій Епік, Тв., 1958, 105); Вірителі.. цілою ватагою облягли князівську віллу і один за другим почали достукуватися до покоїв (Іван Франко, III, 1950, 154); Контору відкривають аж в дев'ятій ранком, але ми вже облягли її від сьомої (Мирослав Ірчан, II, 1958, 152);
//  Лягати навколо кого-, чого-небудь. Дітям — розкіш: обляжуть криницю з усіх боків, набирають воду в пригорщі й смаковито п'ють (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 222);
//  рідко. Оточувати військом; брати в облогу. Інший береться до зброї і важить на царські чертоги; Цей облягає міста і руйнує будинки нещасні (Микола Зеров, Вибр., 1966, 217); На сторінках літопису змальовано докладно, як тікав од козаків розбитий польський коронний гетьман Потоцький і як облягли його в містечку Полонному грізні козацькі полки (Олександр Довженко, I, 1958, 273); Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 348).

5. неперех., розм., рідко. Укладатися спати. Незабаром усі обляжуть, бо завтра свято — неділя, ніхто нічого звечора не робить (Панас Мирний, III, 1954, 405).

6. тільки док., неперех., розм., рідко. Те саме, що захворіти. Обліг мій братчик, лежить (Словник Грінченка).
Облягти на смертній постелі, заст. — захворіти на тяжку недугу, що неминуче закінчується смертю. У панському дворі було неблагополучно! Маленький, 5 років, паничик Вітюньо обліг на смертній постелі (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 64).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 531.

Коментарі (0)