Словник української мови

ОБЛЯПУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБЛЯПАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Обкидати, обливати кого-, що-небудь бризками якоїсь рідини; оббризкувати;
//  Обкидаючи, обливаючи бризками, забруднювати кого-, що-небудь. Падаючи.., обидва полетіли в розлив джерела. Під їх вагою вода розбризкалась фонтаном, обляпуючи обох з ніг до голови багном (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 73); — А в тій хвилі як не бухне кип ячка, так нас усіх і обляпала (Іван Франко, IV, 1950, 19); Давид сказав, що аби глиною не обляпала [Марія І книжок (Андрій Головко, II, 1957, 99).