в означеннях
Тлумачення, значення слова «облудний»:

ОБЛУ́ДНИЙ, а, е.

1. Сповнений, перейнятий облудою, брехнею; обманний, брехливий. Буржуазна демократія.. являє собою урізану, наскрізь лицемірну і облудну демократію (Ленін, Коротка біографія, 1955, 172); Угодовці приходили до народу з облудними словами співчуття (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 239);
//  Нещирий, лицемірний. [Громадка людей:] Пророчиці облудні нас бентежать!.. Порадь, як боронитись! (Леся Українка, II, 1951, 489); Ви, облудні фарисеї, ви, раби, в котрих погас жар любові для ідеї, почуття для блага мас? (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 88).

2. Який викликає хибке відчуття, уявлення, сприймання; примарний, ілюзорний. Сни облудні розкрилися зорові, Промінь долі не довго сіяв; За найсвятіші боління та пориви Дикий натовп тебе осміяв... (Павло Грабовський, I, 1959, 435); То було облудне марево, сон у тяжкій неволі (Василь Кучер, Чорноморці, 1950, 340);
//  Хибний, помилковий. Мабуть, не одному гостеві спадало на думку, як ця, повна чарівної приваби, молодичка пішла за підстаркуватого Суворого? Але її поводження розвіювало облудні припущення (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 254); — Поговорімо за всіма правилами логіки, бо логіка є підвалина справжнього мислення і не може привести до облудних висновків (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 25).

3. Який під зовнішньою лагідністю, доброзичливістю приховує погані наміри; підступний. Розбещений, картинний і облудний, він засліпить дівчину своїми вишуканими словами (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 109);
//  Який таїть у собі приховану небезпеку. Хто звірився тобі, ласкавій і прозорій, Хто сподівається на щедрі й теплі дні, — О, той не знає ще, яке облудне море, Яка в твоїх очах погибель спить на дні (Микола Зеров, Вибр., 1966, 267).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 530.

Коментарі (1)