в означеннях
Тлумачення, значення слова «облуплений»:

ОБЛУ́ПЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до облупити. Ось облуплені смереки лежать: десь уверху стяв їх гуцул, обрубав гілля, облупив (Гнат Хоткевич, II, 1966, 315); Доярки лишають облуплені яєчка.., недопиті пляшки молока і накидаються на свіжу пошту (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 222); Пара йде з щойно облупленого звіра (Юрій Яновський, I, 1958, 186).

2. у знач. прикм. Який повністю чи частково втратив верхній шар, покриття, оболонку і т. ін.; обдертий, обшарпаний. Дерева якісь дивні — зовсім облуплені, голісінькі, ніби з них хто взяв та й спустив усю кору (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 6); Стіни, не прикриті килимами, були облуплені (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 463);
//  Який відпав, осипався частинками, шматками (про верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. чого-небудь). Облуплена, облущена фарба бортів. Іржа... Ілюмінатори засновані павутинням (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 236); Старенька канапа сиротливо тулилася до стінки з облупленою шпалерою (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 23);
//  Який облущився під дікю сонця, вітру і т. ін. (про шкіру людини). Він сидів на ослоні і мастив олією свій облуплений гострий ніс (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 21).
Знати як облупленого (як облуплених) див. знати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 530.

Коментарі (0)