в означеннях
Тлумачення, значення слова «облуплювати»:

ОБЛУПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБЛУПИТИ, луплю, лупиш; мн. облуплять; док., перех.

1. Очищати від верхнього шару, покриття, оболонки і т. ін. кругом, по всій поверхні; обдирати, облущувати. Бук у лісі не облуплювали, а бучину необкорену спускали на завод (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 352); Дубковський мовчки вихопив.. гарячу картоплину з миски і почав облуплювати її (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 290); Далі їли ковбасу, сала лусочками нарізали і крашанок облупили і порізали на тарілочці (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 68);
//  Здирати, знімати з когось, з чогось верхній шар, покриття, оболонку і т. ін. кругом, з усієї поверхні. Миттю пригнали гладкого вола п'ятилітнього з поля, Шкуру всю геть облупили, а тушу почетвертували (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 331); Облупили кору на дереві;
//  Здирати шкуру (з тварини). Їхав-їхав [дурень], а там.. одпріг драбинчасту [конячину] та.. узяв та й зарізав її; далі облупив, перекинув через плече шкуру та й потяг собі пішки (Олекса Стороженко, I, 1957, 45); Від живої і веселої тварини, коли її облуплять та кинуть у казан, залишається сама тільки сплюснута, жалюгідна шкурка (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 188);
//  Діючи на шкіру людини, спричинювати її облущений, облізання (про сонце, вітер і т. ін.).

2. перен., розм. Забирати, віднімати силою або хитрощами: грабувати, оббирати.
Облуплювати (облупити) як (мов, наче і т. ін.) липку див. липка.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 530.

Коментарі (0)