ОБЛИ́ЧЧЯ, я, сер.
1. Передня частина голови людини.
Дарка поклала квача коло відра, втерла обличчя рукавом
(Леся Українка, III, 1952, 650); Сьогодні юнацьке обличчя
Сіверцева грало якимось особливо ясним рум'янцем
(Олесь Гончар, III, 1959, 203); * Образно. Вечір над містом
нахилив своє хмурне обличчя (Андрій Головко, I, 1957, 168).
♦ Знати в (у) обличчя див. знати; З обличчя —
рисами обличчя. Всі кажуть, що ми [з матір'ю] подібні
до себе не тільки з обличчя, але й характером (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 280); Була вона з обличчя.. гарна (Григорій Косинка,
Новели, 1962, 129); Кров ударяє (ударила, кидалася,
кидається, бухала, бухає і т. ін.) в обличчя див. кров;
Мінитися на обличчі (в обличчі) див. мінитися; Обличчя нема
на кому — хто-небудь від раптового хвилювання,
приступу хвороби і т. ін. раптово змінюється на виду, стає
дуже блідим; Плювати в обличчя кому — виявляти
зневагу, презирство до кого-небудь. — Це не критика, а
наклеп, — сказав Максим. — Мені плюють в обличчя, а
я повинен усміхатись! Я не згодний! (Микола Зарудний, На білому світі,
1967, 204); Повертатися (повернутися, ставати, стати
і т. ін.) обличчям до кого — чого — спрямовувати
свою увагу на кого-, що-небудь. Тим відрадніше
пам'ятати, що скрізь у світі є.. вірні трудящим люди,
подібні Луї Арагопу, що відійшов від сюрреалізму і
повернувся обличчям до живого життя (Максим Рильський, IX,
1962, 10); Показувати (показати, відкривати, відкрити)
справжнє (дійсне, нове і т. ін.) обличчя — розкривати
справжні погляди, наміри, прагнення і т. ін. Я порішив
чекати доказів своєї правоти.. Ждати довелося недовго.
Ванновський скоро показав своє дійсне обличчя (Гнат Хоткевич,
I, 1966, 154); Друга світова війна відкрила нове обличчя
Гамсуна — людиноненависницьке, фашистське обличчя
(Максим Рильський, IX, 1962, 16).
2. перен. Загальний вигляд, зовнішні обриси
чого-небудь. Перемога соціалізму перетворила обличчя
країни, змінила її економіку, її культуру і побут (До 40-річчя Великої Жовтневої.. революції, 1957, 21); Хотілося
Максимові, щоб закарбувалося в пам'яті людей оте
вистраждане, сплюндроване, але нескорене обличчя Києва
(Натан Рибак, Час.., 1960, 178);
// Найбільш показова
сторона явища, предмета і т. ін., яка виражає його суть.
Обличчям будь-якого театру є його репертуар (Мистецтво,
6, 1962, 30); — Пам'ятайте, хлопці, фронт великий,
і щодня несподіванки.. Це і є обличчя громадянської
війни (Олександр Довженко, I, 1958, 157);
// Зміст якого-небудь
явища у поєднанні з його оформленням, структурою.
У кожного комсомольського весілля — своє обличчя
(Хлібороб України, 1, 1966, 18); — За останні двадцять років
астрономія зазнала корінних змін.. В неї з'явилося
зовсім нове обличчя (Знання та праця, 7, 1956, 11);
// Сукупність
основних якостей кого-, чого-небудь, його суть. У своїх
творах він [Сковорода] викривав справжнє обличчя
поміщиків і попів (Визначні місця України, 1958, 473);
— Врубель Врубелем, а ти мені покажи власне обличчя
(Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 200); У вірша є жива душа і тіло,
Своє обличчя, навіть певна стать (Платон Воронько, Тепло..,
1959, 182).