ОБЛИШАТИ, аю, аєш, недок., ОБЛИШИТИ, шу, шиш, док., перех., з інфін. і без додатка, розм.
1.
Переставати чим-небудь займатися, припиняти щось робити.
Ти ж облишай свої лови, на батька завзятого здайся
(Микола Зеров, Вибр., 1966, 289); Батько моргнув матері, і вони
облишили розпитувати (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951,
54); [Химка:] От і мені часом буває так гірко, так
тяжко! а проте — посумуєш сама собі — та й облишиш…
(Панас Мирний, V, 1955, 219); У вільний час любив [Грицько]..
книжку почитати. Тепер облишив книжки (Андрій Головко,
II, 1957, 514);
// Позбавляти кого-небудь своєї уваги,
піклування, обходити, обділяти чим-небудь. З щирою
повагою до Вас і надіями, що Ви не облишите мене своєю
ласкавою одмовою (Панас Мирний, V, 1955, 400); Не облишав їх
[єпископа та Мамая] своєю увагою й куценький чепчик
(Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 248);
// Переставати
турбувати кого-небудь, давати спокій комусь. Пани своїм
злословісм [лихослів'ям] не облишали Сковороду навіть
і після його смерті (Павло Тичина, III, 1957, 215); Вчорашні
думки, навіяні дорожньою нудьгою, облишили його
(Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 162); Миколка категорично
відмовився одурманюватися релігією, і бабуся, нарешті,
облишила його (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 6).
2. наказ. сп. облиш, облиште. Уживається для висловлення прохання, вимоги припинити яку-небудь дію. — Бач, книжки носить... Якби пішла за нього, читали б разом.. — Облиште, мамо (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 37); — Облиште! Навіщо мучити бідного птаха?! (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 144).
3. Відмовлятися від попередніх намірів, бажань і т. ін.
Давид.. зранку зібрався був іти в Щербанівку, та..
згадав, що в них іще ж не довіяно. Облишив іти (Андрій Головко,
II, 1957, 77); Тамара потягла матрац, хотіла трохи
його поправити, але облишила свій намір (Антон Хижняк,
Тамара, 1959, 175);
// Змінювати поведінку, тон розмови
і т. ін. — Ну, Петько, — звернувся Кабанець до
Хоменка, облишивши начальницький тон, — значить, можна
запалити (Микола Трублаїні, I, 1955, 65).
4. Те саме, що залишати 4, 6. [Свічка:] Облиште лиш мені Гадюку цю вельможну розчавить (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 256); Він облишив Січ і вписався до реєстрового війська (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 81); Оглянувся [Мамай] — немає вже Луки, та й облишив збори (Андрій Головко, I, 1957, 302).