в означеннях
Тлумачення, значення слова «обливати»:

ОБЛИВАТИ, аю, аєш, недок., ОБЛИТИ, ОБІЛЛЯТИ, обіллю, обіллеш і рідко ОБЛЯТИ, ляю, лнеш, док., перех.

1. Поливати, змочувати водою або іншою рідиною кого-, що-небудь по поверхні, з усіх боків. Сагайда скинув кітель, скинув сорочку і став умиватись, обливаючи себе водою до пояса (Олесь Гончар, III, 1959, 317); Кухар зробив з юшки густий росіл, облив ним рибу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222); — Спинили [партизани] ешелон, набрали зброї різної, припасів, а потім обілляли вагони бензином і підпалили... (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 94);
//  Розливаючи якусь рідину, забруднювати нею що-небудь. Ще в школі, коли ми вміли тільки пустувати та обливати чорнилом стільці вчителів, теперішня молодь.. обмірковує своєю головою всі питання (Гнат Хоткевич, I, 1966, 144);
//  Покривати кого-, що-небудь (про сльози, піт, росу і т. ін.). Піт обливає його всього, градом виступає на жирному виду (Панас Мирний, I, 1954, 292); Ой, як вийшла Морозиха У густії лози, — Обілляли Морозиху Дрібненькії сльози (Українські народні думи.., 1955, 130);
//  Покривати рідкою речовиною, яка має властивість твердіти. Наприкінці XVI ст., щоб отримати біле тло, столовий посуд починають обливати розчином білої глини (Нариси з історії українського.. мистецтва, 1969, 44).
Обливати (облити) грязюкою (помиями, брудом і т. ін.) кого — несправедливо звинувачувати, ганьбити кого-небудь. ІК селя:] Його мати помиями мене обливала, його батько палицю поламав на моїх плечах (Іван Франко, IX, 1952, 354); Все, що творили ми, усе, що нас живило, Облив він скверною, отрутою пройняв... (Максим Рильський, II, 1946, 180); Крім неписьменного базікання про поезію, він намагався облити брудом весь мій рід (Терень Масенко, Роман.., 1970, 352); Неможливо собі уявити, що він [обвинувач] перший, ні сіло ні впало, узяв та й облив грязюкою ні в чім ле винну людину (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 109); Холодною водою облити див. вода.

2. перен. Поширюючись, охоплювати, огортати (про світло, сонячне проміння і т. ін.). Багаття палало й обливало двір червоним світлом (Нечуй-Левицький, III, 1950, 82); Сонце обливає усе навкруги (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 438); Бліде світло облило предмети довкола (Іван Франко, V, 1951, 60); Облив [місяць] весняним тремтячим молоком повітря всю землю (Юрій Яновський, I, 1958, 159);
//  Підкоряти своєму впливові, переймати собою (про сильні почуття). Вранці вона прокинулась від бентежного почуття, що відразу облило всю її істоту (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 452); Знов ллється хвиля звуків, обливає мене якоюсь дивною радістю (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 11).

3. перен. Розміщуватися навколо кого-, чого-небудь; оточувати когось, щось. В кошарі його обливало ціле море овець (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 334).

4. тільки недок. Оточувати своїми водами; омивати (про море, річку і т. ін.).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 522.

Коментарі (0)