ОБМАНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБМАНУТИ, ману, манеш і розм. ОБМАНИТИ, маню, маниш, док., перех.
1. Словами, вчинками або діями вводити в оману
кого-небудь; обдурювати. Кадети обманюють не тільки
лівих селян, а і правих (Ленін, 16, 1971, 338); Але
обманути Дмитра було важко (Василь Козаченко, Гарячі руки,
1960, 67); [Дівчата:] Знаємо ми вас! Шкода, нас
ви не обманите, До себе не переманите (Марко Кропивницький, II,
1958, 78); * Образно. Палив ліси я, сіяв каву, Вбивав
я, крав і грабував, Я долю обманить лукаву Своєю
впертістю жадав (Максим Рильський, III, 1961, 292);
// Говорити
неправду; брехати. — Чому полк робітників і селян під
керівництвом прапорщика розбив певну військову одиницю,
очолювану сотнями офіцерів.. з вищою військовою
освітою? — Ваш удар був надто несподіваним. — Ні.
Не тому. Не обманюйте (Олександр Довженко, I, 1958, 163); — І де
ти взявся? — Прямо з села поспішав, щоб тобі пособити!
..— Ніби ти бачив, як я йшла?.. Ой обманюєш,
Романе! (Михайло Стельмах, I, 1962, 129);
// Не виконувати
своїх обіцянок, порушувати, ламати слово. Партія
есерів обманула селян: вона переповзла з свого
земельного проекту на поміщицький, кадетський.. (Ленін,
26, 1951, 193); [Химка:] Гості ж, певно, не
обманять — прийдуть (Панас Мирний, V, 1955, 219).
2. Діяти нечесно, вдаватися до обману, шахрайства щодо кого-небудь; ошукувати. — На ярмарках людей обманюєш? — Людей, батюшко, ні, а баришників — є гріх (Михайло Стельмах, I, 1962, 189); У сумі мати жде синів, З людьми у гніві на байдужих, Які живуть, «як бог велів»: Вкрадуть, обманять — і не тужать (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 90).
3. перен. Не справджувати чиїх-небудь надій, сподівань і т. ін. Чи весняні здійсняться мрії? Чи літо не обманить їх? (Максим Рильський, I, 1960, 124).
4. Порушувати подружню вірність; зраджувати (у 2 знач.).
5. Обманом, нещирими обіцянками домагатися інтимних стосунків з дівчиною, жінкою; спокушати, зводити. — Що ж? — каже, — хоч і обманув, та не посміявся... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 449).