в означеннях
Тлумачення, значення слова «обманювати»:

ОБМАНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБМАНУТИ, ману, манеш і розм. ОБМАНИТИ, маню, маниш, док., перех.

1. Словами, вчинками або діями вводити в оману кого-небудь; обдурювати. Кадети обманюють не тільки лівих селян, а і правих (Ленін, 16, 1971, 338); Але обманути Дмитра було важко (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 67); [Дівчата:] Знаємо ми вас! Шкода, нас ви не обманите, До себе не переманите (Марко Кропивницький, II, 1958, 78);  * Образно. Палив ліси я, сіяв каву, Вбивав я, крав і грабував, Я долю обманить лукаву Своєю впертістю жадав (Максим Рильський, III, 1961, 292);
//  Говорити неправду; брехати. — Чому полк робітників і селян під керівництвом прапорщика розбив певну військову одиницю, очолювану сотнями офіцерів.. з вищою військовою освітою? — Ваш удар був надто несподіваним. — Ні. Не тому. Не обманюйте (Олександр Довженко, I, 1958, 163); — І де ти взявся? — Прямо з села поспішав, щоб тобі пособити! ..— Ніби ти бачив, як я йшла?.. Ой обманюєш, Романе! (Михайло Стельмах, I, 1962, 129);
//  Не виконувати своїх обіцянок, порушувати, ламати слово. Партія есерів обманула селян: вона переповзла з свого земельного проекту на поміщицький, кадетський.. (Ленін, 26, 1951, 193); [Химка:] Гості ж, певно, не обманять — прийдуть (Панас Мирний, V, 1955, 219).

2. Діяти нечесно, вдаватися до обману, шахрайства щодо кого-небудь; ошукувати. — На ярмарках людей обманюєш? — Людей, батюшко, ні, а баришників — є гріх (Михайло Стельмах, I, 1962, 189); У сумі мати жде синів, З людьми у гніві на байдужих, Які живуть, «як бог велів»: Вкрадуть, обманять — і не тужать (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 90).

3. перен. Не справджувати чиїх-небудь надій, сподівань і т. ін. Чи весняні здійсняться мрії? Чи літо не обманить їх? (Максим Рильський, I, 1960, 124).

4. Порушувати подружню вірність; зраджувати (у 2 знач.).

5. Обманом, нещирими обіцянками домагатися інтимних стосунків з дівчиною, жінкою; спокушати, зводити. — Що ж? — каже, — хоч і обманув, та не посміявся... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 449).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 534.

Коментарі (0)