Словник української мови

ОБМА́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБМАНУ́ТИСЯ, мануся, манешся і розм. ОБМАНИ́ТИСЯ, манюся, манишся, док. Обманювати себе; впадати в оману. Он і Яким угадує, що то не омана, а вже Яким привичний до того — не обманеться (Панас Мирний, IV, 1955, 313);
//  Зазнавати розчарування в кому-, чому-небудь (надіях, сподіваннях і т. ін.). Він.. з острахом заглядав у невідому дівочу душу, боячися обманутися в ній (Михайло Стельмах, II, 1962, 338).