ОБМА́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБМАНУ́ТИСЯ,
мануся, манешся і розм. ОБМАНИ́ТИСЯ, манюся,
манишся, док. Обманювати себе; впадати в оману.
Он і Яким угадує, що то не омана, а вже Яким
привичний до того — не обманеться (Панас Мирний, IV, 1955, 313);
// Зазнавати розчарування в кому-, чому-небудь
(надіях, сподіваннях і т. ін.). Він.. з острахом заглядав
у невідому дівочу душу, боячися обманутися в ній
(Михайло Стельмах, II, 1962, 338).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 534.