Словник української мови

ОБМА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обмазати. І в садку як слід прибрано — стежки заметені, родюче дерево обмазане й попідрізуване (Панас Мирний, IV, 1955, 327); Дивиться він: на воротях стовпи обмазані дьогтем (Нечуй-Левицький, III, 1956, 338); Біліють у садах чепурні хати, дбайливо обмазані господинями (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 50);
//  обмазано, безос. присудк. сл. Яблуньку дбайливо обкопано навколо, а стовбур акуратно обмазано глиною (Олесь Донченко, Перемога.., 1949, 31).