ОБМЕ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обмежити. Світ колись для дикуна Був обмежений рікою (Максим Рильський, I, 1950, 151); От уявімо, що частки начальні тієї істоти В кількості якось обмеженій бродять по всесвіту всюди (Микола Зеров, Вибр., 1966, 174).
2. у знач. прикм. Невеликий за розміром, обсягом,
кількістю і т. ін.; незначний. Вся поверхня лиця у Лялі
являла собою невеликий трикутник, і на цій обмеженій
площі.. розмістилась пара великих, довгастих зелених
очей (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 12); Кожний
робітник, очевидно, педантично виконував якусь певну й
обмежену частку загальної роботи (Юрій Смолич, I, 1958, 75);
Обмежені відомості;
// Примітивний за змістом. І
якими ж обмеженими і убогими є підручники з літератури
для середньої школи! (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 40).
3. у знач. прикм. Який має вузький кругозір;
духовно не розвинений, недалекий. — Записано його в
Орську [фортецю], де батальйоном командує майор
Мешков, людина надзвичайно обмежена і дубувата:
солдафон з унтер-офіцерів (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 83);
Шеф ваш — людина обмежена і самозакохана (Натан Рибак,
Час, 1960, 428);
// Який виражає духовну
нерозвиненість, недалекість. Обмежене мислення.