ОБМЕ́ЖНИЦТВО, а, сер., розм., рідко. Дотримування застарілих виробничих норм, обмеженого використання виробничих можливостей, вузький підхід до справи і т. ін. В критиці психології Галушки, як психології обмежництва і косності, ми бачимо відбиття того ж таки ідейно-естетичного ідеалу, який стверджувався письменником позитивними образами його п'єси «Платон Кречет» (Шамота, Талант і народ, 1958, 37).