ОБМІНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБМІНЯТИ, яю,
яєш і рідко ОБМІНИТИ, міпю, міниш, док., перех.
Віддаючи, одержувати натомість кого-, що-небудь.
Завдяки заміні розверстки продовольчим податком..
селяни одержать надлишок хліба в своє розпорядження
і вільно обмінюватимуть ці надлишки на всякі продукти
(Ленін, 32, 1951, 337); Поки в нього були різні дрібні,
але коштовні речі, обмінював їх на харчі (Михайло Стельмах,
II, 1962, 245); — Є директива Леніна: полонених не
вбивати, а обмінювати через Червоний Хрест (Олесь Гончар, II,
1959, 66); Куди ж піти в городі Києві, як не на торг?
Сюди йдуть і їдуть на возах з Гори, тут є що
обміняти ремісникам (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 121);
// розм.
Ненароком чи навмисне замість своєї брати таку
саму чужу річ.
Обмінити (обмінити) хліб, етн. — дати або дістати
згоду на одруження дівчини (за давнім народним
весільним звичаєм, батьки дівчини при цьому
обмінювалися з старостами хлібом). Обмінили хліб, а в неділю
й весілля заграли (Панас Мирний, II, 1954, 39); Євмен Скоряк
дочки не віддав. Хвалились старости, що навіть був
і похвалив молодого Остапа.., а хліба таки й не обмінив
(Андрій Головко, II, 1957, 399).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 540.