в означеннях
Тлумачення, значення слова «обмірювати»:

ОБМІ́РЮВАТИ, юю, юєш і ОБМІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОБМІ́РЯТИ, яю, яєш і рідко ОБМІ́РИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Вимірюванням визначати розмір, величину чого-небудь. В такий грізний для республіки час ідуть люди від Ілліча, щоб під самим носом у Врангеля обстежувати та обмірювати дніпровські пороги (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 598); Професор вирішив обміряти горб, прокопати в кількох місцях ґрунт та приблизно визначити положення поверхневого шару.. родовища (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 43).
Обмірювати (обмірити, обміряти) очима (поглядом) — уважно, пильно оглядати кого-, що-небудь. Мій друг сідає коло них, обмірюючи очима храм (Юрій Яновський, I, 1958, 136); Проценко сидів сумний, мовчазний; він тільки коли-не-коли обміряв Христю якимсь жалісливим поглядом (Панас Мирний, III, 1954, 241); Гнат підозріло глянув на Дорошеві окуляри, обміряв його очима з ніг до голови (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 117).

2. розм. Недомірювати щось кому-небудь (помилково або з метою наживи). Одні з нього насміхалися, всюди обдурювали, обмірювали, інші — жаліли, але ніхто, ніхто не любив (Михайло Стельмах, I, 1962, 164); Вже йому [шипкареві] тяжко та важко, що не може нікого обміряти (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 247).

3. тільки док., перен., розм. Обходити, об'їздити. — Може, це ми землю вже кругом обміряли та й знову додому повертаємось? (Олесь Гончар, III, 1959, 315).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 541.

Коментарі (0)