ОБМОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
обмолотити. Недалеко від комори переливається місячним
полум'ям обмолочений стіжок (Михайло Стельмах, II, 1962, 153);
// обмолочено, безос. присудк. сл. Поле.. думало, що
пора готуватись до перших морозів, що хліба давно вже
скошено й обмолочено (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 189).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 542.