в означеннях
Тлумачення, значення слова «обмовлятися»:

ОБМОВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ОБМОВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. обмовляться; док.

1. про що, із спол. що і без додатка. Ненароком висловлювати те, чого не слід; проговорюватися. [Олеся:] Що ж це таке? Так тому правда, про віщо мама.. не раз обмовлялась? (Марко Кропивницький, II, 1958, 292); Настечка одразу спаленіла: хіба ж не знає вона, що тітка Докія ні-ні та й обмовляться, що вони хотіли б мати отаку проворну невістку (Михайло Стельмах, II, 1962, 131); — Ніколи письменник у товаристві свого співбрата по перу не обмовиться, не викаже свого сюжету (Олесь Донченко, VI, 1957, 619);
//  Помилково вживати слово або фразу замість інших, потрібних.

2. Вносити додатковим зауваженням, застереженням ясність, виправлення у попереднє висловлювання; додатково роз'яснювати що-небудь. Одначе мушу обмовитися: я прийшов сюди не як ворог і я нікому не хотів би заподіяти зла (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 341).

3. тільки недок. Пас. до обмовляти.
Не обмовитися ні (й, і, жодним і т. ін.) словом — нічого не сказати, промовчати. Ковальчук.. лишився таким же простим і скромним, як і був, і тому ні словом не обмовився про свої успіхи (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 60); Про свій «сон» хлопець не обмовився й словом (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 137); Нона цікавилась всіма подіями в Кленах, але жодним словом не обмовилась про Василя Герберу (Семен Скляренко, Карпати, 1954, 170); Обмовлятися (обмовитися) словом (словами) — говорити, перемовлятися з ким-небудь; казати щось. Обмовлявся [Гаврило] двома-трьома словами і, похмурий, неговіркий, ішов на свій перелаз (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 430).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 542.

Коментарі (0)