ОБМИНА́ТИ 1, аю, аєш, недок., ОБМИНУ́ТИ, ну, неш, док., перех.
1. Звертати з прямого шляху, минаючи,
залишаючи збоку кого-, що-небудь; обходити,
об'їжджати. Лодії [човни].. круто завернули, обминаючи
сліпучо-жовту косу (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 327);
Минула не підходив до наметів, обминув їх і пішов у діброву
(Осип Маковей, Вибр., 1956, 565); Семен повернув убік, щоб
обминути бандитську засідку (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936,
169); * Образно. Щаслива була Тухольщина, бо досі
якось обминали її неситі очі князів і бояр (Іван Франко, VI,
1951, 40); Здавалось, що війна зовсім обминула цей
тихий.. закуток чеської землі (Олесь Гончар, III, 1959, 446);
// Йдучи, їдучи, випереджати кого-, що-небудь.
Дорогою його обминали підводи. Він не просив, щоб підвезли
(Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 309); [Стеха:] Він скоро
повинен бути: чула я сама, як розказував якийсь прохожий
чоловік, що обминув Андрія по цей бік Миргорода
(Марко Кропивницький, I, 1958, 482);
// перен. Пропускати, не
проходити (про певний процес, цикл чого-небудь). Країни,
що скинули з себе колоніальне ярмо, можуть.. прийти
до соціалізму, обминувши капіталістичну стадію (Комуніст України, 7, 1955, 43);
// перен. Не зачіпати, не впливати
на кого-небудь своїм змістом, спрямуванням і т. ін.
(про розмову, певну справу і т. ін.). Балаканина
Євецького начебто зовсім обминала Сергія (Юрій Шовкопляс, Людина..,
1962, 318).
Десятою вулицею обминати див. вулиця; Обминати
гострі кути див. кут; Обминати десятою дорогою див.
дорога; Обминати мовчанням див. мовчання; Обмине
лиха година кого, заст. — хтось зможе уникнути
небезпеки, нещастя і т. ін. — Думка була, як-небудь
обмине його лиха година (Панас Мирний, I, 1954, 238).
2. перен. Утримуватися, ухилятися від стосунків,
розмов, зустрічей і т. ін. з ким-небудь. Хоціпський
знав, що сім дочок сиділо на шиї в о. Хведора і богослови
вже навіть обминали старших дочок (Нечуй-Левицький, I, 1956,
134); Наїжджих пожильців уникала [Лукина], і вони
обминали її (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 328);
//
Уникаючи контактів з ким-небудь, виявляти зневагу до
нього, нехтувати ним. Владарі високих почуттів і
моралі нехтували ним, зневажали і обминали (Натан Рибак,
Помилка.., 1956, 130); Тодоска не розібрала, що сказав
парубок, але зла фарба спалахнула на її пещених
щоках уже від того, що близнята обминули її, мов сміття
(Михайло Стельмах, I, 1962, 84);
// Не бувати де-небудь, не
заходити кудись, до когось. Люди дивилися на нього,
як на заповітреного, обминали його склеп (Іван Франко, VIII,
1952, 412); — Я думаю, що слід би до тітки найперше
[поїхати]: вона .. може образитись, коли її обминемо
(Леся Українка, III, 1952, 507).
3. перен. Уникати чого-небудь, утримуватися від
чогось (у розмові, письмовому викладі і т. ін.). Обминаючи
гострі моменти, Кривуля щиро каявся за нічну пригоду
в млині і вихваляв сміливість Мотори (Іван Кириленко, Вибр.,
1960, 320); У працях, що стосувались історії
природознавства, Тімірязєв ніколи не обминав вікової боротьби
науки проти релігії (Наука і життя, 7, 1956, 30);
// Навмисне
ухилятися від чого-небудь. Будь-що-будь, він вирішив
сказати те, що всі ці дні обережно обминав (Натан Рибак,
Переясл. рада, 1948, 292); Він добре помітив, як
Глоба обминає попередню розмову, і гість йому не
сподобався (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 53); Про зустріч з
інженером Синявіним думав [Мухтаров] тільки, що
поговорити з ним треба, обминути цієї зустрічі не можна
(Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 56);
// Залишати поза увагою.
Обминаючи.. не довершені схематично-декларативні
вірші, .. нашій молодій поезії є чому вчитися в видатного
українського поета (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 30); Олена
.. все своє перебування у рідних почала змальовувати
комічними фарбами. Не обминула й сватання (Ірина Вільде,
Сестри.., 1958, 10).
4. Пропускати кого-небудь при дії, яка поширюється на інших. Вона своїх дітей жалувала, давала їм гостинці, а мене все обминала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 175); Крилатого дружка ми ніколи не обминали. Частували самим смачненьким шматочком (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 28); Сподіваюся, що при зайвому часі Ви й надалі не обминете мене своїми звістками (Панас Мирний, V, 1955, 374); І тільки тоді, коли обминули його, покривдили й забули винагородити — пригадав боярин, що є на світі Литва (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 404).