ОБМИВА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОБМИ́ТИСЯ, миюся, миєшся, док.
1. Змивати з себе бруд, пил і т. ін.;
обмивати себе. В мовчанні перепливали вони на конях
через Дніпро й Почайну, виходили на берег, обмивались
у теплій принадній воді (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 189);
— Хоч би мене й сажею помазав [урядник], то я
обмиюся та й однакий (Лесь Мартович, Тв., 1954, 185); Гнат обмився
та переодягнувся й зайшов до кімнати (Степан Чорнобривець, Визволена
земля, 1959, 38);
// Водою очищатися від бруду, пилу
і т. ін. Малашка мила руки, але руки в тісті не швидко
обмивались (Нечуй-Левицький, II, 1956, 324);
// Освіжатися
дощем, росою (про траву, дерева і т. ін.). Подерте листя
з дерев, збита трава й поламані квіти ніби обмилися
свіжою водою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 143).
♦ Обмиватися (обмитися) сьомим потом — дуже
втомлюватися, важко, надсадно працюючи.
2. Сходити, зникати від миття. Кінці пальців у Чубчика були коричневі — він сьогодні ремонтував парту і фарба ще не обмилась (Олесь Донченко, Перемога.., 1949, 24).
3. тільки недок. Пас. до обмивати.