ОБНАДІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБНАДІ́ЯТИ, ію, ієш, док., перех., розм. Подавати, вселяти надію, упевненість у чому-небудь. Невдачі не розчаровували Максима. Навпаки, що далі, то більше обнадіювали: менше залишалося сіл, ближчою ставала зустріч з Маринкою (Панас Кочура, Родина.., 1962, 74); Йому треба було сказати щось дівчині, треба було обнадіяти чимсь (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 95).