ОБНОВЛЯТИ, яю, яєш і ОБНОВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБНОВИТИ, новлю, новиш; мн. обновлять; док., перех.
1. Усуваючи пошкодження, руйнування і т. ін., надавати чому-небудь старому вигляду нового; оновляти. Поки він обновлював хату знадвору, мати оздоблювала її зсередини (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 473); Переїхавши на Україну, Єремія на диво обновив предківський замок (Олекса Стороженко, I, 1957, 366); Щеврик уже прилетів, уже обновив своє гніздечко (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 202).
2. перен. Змінюючи, поліпшувати що-небудь, робити
кращим когось. Спільна праця землю обновля (Степан Крижанівський,
Під зорями.., 1950, 42); Ну, як, Степане? Що думаєш
далі робити? Ти вже її, Соломію, не обновиш. Такою,
як була, такою й зостанеться... (Василь Кучер, Трудна любов,
1960, 136);
// Відроджувати, оживляти. Зникне швидко
пануюче горе: Обновить твою душу весна (Павло Грабовський, I,
1959, 335); І хочеться знов їй себе обновити, Щоб все,
як і спершу, вбачала вона, Щоб вірити знову і знову
любити Могла вона (Володимир Самійленко, I, 1958, 50).
3. Замінювати новим що-небудь старе. Чому він,
дурний, не схотів обновити старої на нову шкуру?!
(Панас Мирний, II, 1954, 104);
// Змінювати внесенням нового,
свіжого, поповнювати чимось іншим. [Меценат:]
Без варварів не обійтися, бо ми вже мусим обновляти
кров, знесилену від праці та розкошів (Леся Українка, III,
1952, 452).
4. розм., рідко. Вперше використовувати, застосовувати яку-небудь річ. Він зробив гостинний жест, запрошуючи гостя до круглого столика в кутку. Певне — коли ж і обновити цей круглий столик.., як не тепер? (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 101).