ОБОПІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Спільний для обох сторін; взаємний. Мені так приємно було дістати Вашого листа, який свідчить, що Ви не забули про мене, що наші симпатії — обопільні (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 450); Вони дивилися на світ одними очима, однаково думали, їм не важко було вгадувати обопільні наміри (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 225).
2. Однаковий з обох боків; двосторонній.