ОБОРО́НЕЦЬ, нця, чол.
1. Той, хто обороняє,
захищає кого-, що-небудь від нападу, ворожих дій і т. ін.;
захисник. [Настя:] В тій тюрмі сидять наші
козаки, наші оборонці, що за Україну, за її дітей, за
тебе пішли битись з татарами (Нечуй-Левицький, II, 1956,
455); Настала ніч. Не шкодували оборонці Арсеналу
ні праці, ні крові (Олександр Довженко, I, 1958, 59); Хома, відчувши
раптом у собі самому гордість будівника, господаря
і оборонця нового ладу, вмів якось одразу відокремити
суттєве від несуттєвого (Олесь Гончар, III, 1959, 221);
// Той,
хто не допускає кривди над ким-, чим-небудь,
заступається за кого-, що-небудь; заступник, покровитель.
— Діти мої! ..Тепер нема в Вас жодного оборонця,
нема помагача, самі-самісінькі зостались у світі!
(Марко Вовчок, I, 1955, 29); В тіні лавка з сінником, а на цівці
образ св. Саватія й Зосими, оборонців бджіл (Михайло Коцюбинський,
I, 1955, 461); Він [Т. Шевченко] був великим оборонцем
людини, її гідності й права на вільний розквіт (Літературна Україна, 19.V 1964, 4).
2. юр. Той, хто відстоює інтереси обвинувачуваного під час судового процесу; адвокат. Після закінчення судового слідства, після промов обвинувача і оборонця, обвинуваченому надається останнє слово (Радянський суд.., 1951, 57); Гнат кілька разів поривається сказати, що той пан помиляється, що він не знає, як це було, але його зацитькують... Опісля говорить оборонець Гната (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 76); Суд зробили показовий — для комсомольців. Оборонця дали безплатно (Іван Микитенко, II, 1957, 411).
3. іст. Прибічник оборонства. Політичний розрахуночок зрадників меншовиків і оборонців ясніший ясного: вони хочуть одурити робітників, видати себе за революціонерів.. (Ленін, 34, 1973, 71).