ОБОРО́ЖИНА, и, жін. Один з чотирьох стовпів, на яких тримається дашок оборогу. Він обхопив руками оборожину і, встромляючи свої босі, порепані ноги в туго патолоче не сіно та чіпляючися руками все вище й вище,.. майже моментально видряпався нагору (Іван Франко, IV, 1950, 330).