в означеннях
Тлумачення, значення слова «обпалювати»:

ОБПАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПАЛИТИ, палю, палиш, док., перех.

1. Пошкоджувати що-небудь з поверхні або по краях (про вогонь). Тоді вже всюди став [Вогонь] палати І братика свого не пожалів: І обпалив його [Гайок], і обсмалив (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 164); Сине полум'я, лизнувши соколине крило, обпалило його (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 38); Ця висота стояла геть порита, подовбана, обгоріла, наче пройшов над нею вогняний смерч, обпаливши все, вкривши її понівеченими трупами (Олесь Гончар, III, 1959, 61);  * Образно. Розмила війна щастя родинне, обпалила зелені паростки (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 25);
//  Дуже висушувати з поверхні, країв (рослинність). В тій пилюці бачив [Дорош] сонце, що жарило без милості, без жалю людей, машини, землю, обпалювало до бурої іржі придорожні трави (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 318).

2. Опахувати, обдавати вогнем або чим-небудь гарячим. Щось ляскало і пекло, обпалювало Павлові обличчя, а він біг далі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 370); Обпалив мене подув пахкий золотої юги, Піт скипає, й по грудях спливає струмками (Леонід Первомайський, I, 1958, 103);
//  Пошкоджувати вогнем або чим-небудь гарячим шкірний покрив; обпікати. Куля.. обпалила, мені скроню, в ушах задзвеніло (Юрій Збанацький, Єдина. 1959, 85);  * Образно. Дивлюсь на засмаглі ці руки, обличчя, Що м'ятою пахнуть, гірким полинем, — Блажен, кого руки ці, повні величчя, Обіймуть, обпалять дівочим вогнем! (Іван Нехода, Чудесний сад, 1962, 44).

3. Викликати відчуття, схожі на ті, які виникають від дії вогню (про дію вітру, морозу, сонця і т. ін.). Осінній вітер обпалював їхні бліді обличчя (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 80);  * Образно. Кров шугнула їй у скроні, обпалила обличчя (Петро Панч, II, 1956, 501);
//  Робити шорстким, засмаглим (про шкіру людини). Повітря ледве коливалось, але цього коливання було досить, щоб при сильному морозі обпалити обличчя (Микола Трублаїні, Лахтак, 1953, 61); Весняна смага обпалила і налила жаром обличчя Югини (Михайло Стельмах, На .. землі, 1949, 362);
//  Виготовляючи або обробляючи що-небудь, піддавати його поверхню дії вогню. Повернувшись до селища на лодіях [човнах], навантажених рудою, чоловіки вигортали її на берег, сушили, іноді.. й обпалювали (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 94); Для приготування їжі слов'янські племена робили різний глиняний посуд, який обпалювали в спеціальних печах (Українські страви, 1957, 4).

4. перен. Раптово і сильно діяти на кого-небудь, змушуючи зазнавати якогось гострого відчуття; приголомшувати. Слова його обпалювали материнське серце (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 289); 1 вперше її обпалила страшна думка: а може, й справді її батько чимсь заплямував себе? (Яків Баш, Надія, 1960, 183); Страх за рідну людину, обпалив хлопця (Іван Багмут, Опов., 1959, 25).
Обпалювати (обпалити) поглядом (очима і т. ін.) кого — пильно дивитися на кого-небудь, виражаючи своє ставлення до нього. — Чого ти мене десятою дорогою обходиш? — запитав Тимко, обпалюючи Орисю своїми чорними черкеськими очима (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 13); Опустив [сержант] голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 554.

Коментарі (0)