ОБПОЛІ́СКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до обполіскувати. Увесь мокрий, раз у раз обполіскуваний хвилями, він безстрашно довбав ломом каміння, показуючи приклад, як треба працювати (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 375).
ОБПОЛІ́СКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до обполіскувати. Увесь мокрий, раз у раз обполіскуваний хвилями, він безстрашно довбав ломом каміння, показуючи приклад, як треба працювати (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 375).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 558.