в означеннях
Тлумачення, значення слова «обранець»:

ОБРА́НЕЦЬ, нця, чол.

1. Особа, обрана до органів влади для виконання яких-небудь високих: обов'язків, доручень і т. ін. Згодом вона помітила серед багатьох обранців народу.. жінок, зодягнених у національну одіж (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 151); Народні обранці — депутати верховної Ради СРСР — всебічно обговорили ряд питань величезної державної ваги (Радянська Україна, 11.II 1955, 1).

2. Той, кому віддасться в чомусь перевага серед інших, хто удостоюється більшої уваги, ніж інші. Що ж до обранців, яким щастить відбути практику при інституті, то й ті відбувають практику під керівництвом не самого професора Трембовського, а котрогось із його численних асистентів (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 142);
//  Той, на кого впав вибір бути коханим, другом життя. Рясні сльози градом котяться по дівочих щоках, а вона, усміхаючись, .. все тримав хлопцеву руку в своїй руці, все надивляється на нього, на свого обранця (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 9); Він учитель чи майстер, чи рибалка з Янтарного моря? Хто б не був, все одно, він обранець серденька твого (Любов Забашта, Вибр., 1958, 82);
//  заст., поет. Улюбленець. Співа тую пісню дружині дружина, — Те знає і тішиться музин обранець (Леся Українка, I, 1951, 111); Що їм [буржуа] народ? Це — купа гною. Як сміє він грозить бідою Царям життя, обранцям муз?! (Володимир Сосюра, I, 1957, 401).

3. Людина, від природи наділена чимось недосяжним для інших (талантом, щастям і т. ін.). Той голос надземний часами лунає В піснях соловейка навесні, — і тільки обранець між людьми здолає Співать тії гімни небесні (Леся Українка, I, 1951, 341); Сеть на світі обранці — щасливі, ясні, безтурботні, Легко, вином золотим піниться їхнє життя (Микола Зеров, Вибр., 1966, 116).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 562.

Коментарі (0)