в означеннях
Тлумачення, значення слова «ображений»:

ОБРА́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ображати. Покірний син на цей раз не стерпів, ображений і обурений старосвітськими докорами, доводив матері (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 216); Ображений королем Лаврентій погано спав (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 564);
//  у знач. прикм. — Ну, досить!.. А то ви і справді розсердитесь! Я бачу вже у вас на губах усміх ображеної гідності (Гнат Хоткевич, I, 1966, 40); Він заскрипів зубами, ображене самолюбство пекло його серце (Олесь Донченко, V, 1957, 379).

2. у знач. прикм. Який виражає образу. [Марція:] Ось випий, се на. серце дуже добре. (Подає маленький слоїчок Йогапні, тая не бере.. Марція з ображеним видом хоче сховати слоїчок у мішечок) (Леся Українка, III, 1952, 179); Хтось потяг Дракавичепка в гущу і якийсь час було чутно його ображений голос (Іван Багмут, Опов., 1959, 20).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 560.

Коментарі (0)