в означеннях
Тлумачення, значення слова «обряд»:

ОБРЯ́Д, у, чол. Сукупність установлених звичаєм дій, пов'язаних з побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов. З якимось священним трепетом підкладала Маруся вогонь. Таїнство обряду захоплювало (Гнат Хоткевич, II, 1960, 20); Настрій, що оповив нашу кімнату, скоріше підходив би під похоронний, ніж весільний обряд (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 115); Впровадження нових громадських, родинних обрядів і свят — це.. боротьба за нову людину, її світле майбутнє (Народна творчість та етнографія, 1, 1967, 109);
//  заст. Сукупність установлених церквою культових дій. Він причепився до священика, що хоче перейти на латинський обряд, говорив, що його батько чи дід був латинником, зайшов в Карпати з Мінської губернії й тут прийняв унію (Нечуй-Левицький, II, 1956, 407).

2. заст. Церемонія. Послів кликнули до громади, І, виповнивши всі обряди, Латин прорек такий приказ (Іван Котляревський, I, 1952, 274); В означеній годині розпочався обряд відслонення пам'ятника (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 180).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 574.

Коментарі (0)