в означеннях
Тлумачення, значення слова «обростати»:

ОБРОСТАТИ, аю, аєш, недок., ОБРОСТИ, ту, теш; мин. ч. обріс, обросла, ло; док.

1. неперех. Укриватися якою-небудь рослинністю, заростати кругом, з усіх боків. Що за кладовища техніки..? То пісочно-жовті, то обгоріло-чорні «пантери», «тигри» обростають бур'янами вище гусениць... (Олесь Гончар, III, 1959, 272); На низенькому плисковатому острівці, що заріс подекуди густими лозами, обріс навкруги високим очеретом та осокою, обізвався другий соловейко (Нечуй-Левицький, I, 1956, 65); Веранда густо обросла диким виноградом (Іван Франко, IV, 1950, 304);
//  Покриватися по всій поверхні чим-небудь. Підводна частина кораблів безперервно обростає різними черепашками, молюсками, водоростями (Колгоспник України, 9, 1960, 46); Принесу вам ковбасу на вечерю, бо коли б часом не обросла цвіллю за ніч (Нечуй-Левицький, I, 1956, 579); Грубе виноградне коріння обросло корінцями та тоненькими мочками (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 206);
//  розм. Покриватися, заростати волоссям, шерстю, пір'ям і т. ін. Ми сами з усами, тільки ніс не обріс (Номис, 1864, № 4239); Він був дрібної, слабої будови тіла, його лице обросло правдивою щетиною (Ольга Кобилянська, II, 1956, 41).
Обростати (обрости) мохом див. мох; Обростати (обрости) пір'ям — входити в силу; міцніти, сильнішати. У клубі Юрко швидко відчув під собою деякий ґрунт, набирав громадської ваги і починав обростати пір'ям (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 215); Серце мохом (цвіллю і т. ін.) обросло див. серце.

2. перех., рідко. Ростучи, покривати собою поверхню чого-небудь. Він був чорнявий, волосся їжилось йому догори й обростало майже ціле чоло аж до брів (Лесь Мартович, Тв., 1954, 281); Дивився я на низку диких гір, Що їх боки обріс кудлатий бір (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 29).

3. чим у неперех., розм. Поступово укриватися, покриватися чим-небудь внаслідок відкладання або наростання його. Коло живої кості м'ясом мусить обрости (Номис, 1864, № 9849);  * Образно. — Ти обросла буденним, наче корою, — кричав Антін (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 305).
Обростати (обрости) жиром (жирком, салом) — ставати інертним, байдужим до кого-, чого-небудь. Сказано: своя кістка, своя кров! не обросте вона жиром у розкошах (Панас Мирний, IV, 1955, 295); Оженишся — тебе обсядуть діти, ти обростеш жирком і в тридцять літ плюнеш, на всі свої юнацькі мрії-ідеали (Петро Колесник, Терен.., 1959, 298).

4. ким, чим, неперех., перен., розм. Збільшуватися кількісно, розширюватися за розміром, обсягом. Загін Кривоноса обростав завзятим поповненням з окремих куп, навіть одинаків (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 326); За кожним разом, розповідь обростала новими, вигідними для нього деталями (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 162); Міф про аргонавтів дуже вже обріс морським пригодництвом (Павло Тичина, III, 1957, 377);
//  Оточувати себе ким-, чим-небудь у зростаючій кількості. Збираєш, було, ці папери, возиш за собою, як дорогоцінність, губиш десь і знову через якийсь час обростаєш ними (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 197); Левко більше.. крутився на людях, дослухався до всяких чуток про землю, обростав гуртком своїх однодумців (Михайло Стельмах, I, 1962, 604);
//  Збагачуватися шляхом придбання чого-небудь (землі, маєтків і т. ін.). В той час, як нездара Шумахер, обрісши маєтками й землею, незаконно захопив кермо управління Академії і затримував там зростання наук, — Сковорода ані землі не мав, ні маєтків (Павло Тичина, III, 1957, 107); Все-таки при ньому [цареві].. обріс [Варчук] земелькою, грошенят на чорний день в землі схоронив, на все село Сафроном Андрійовичем став (Михайло Стельмах, II, 1962, 108).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 571.

Коментарі (0)