в означеннях
Тлумачення, значення слова «обрубок»:

ОБРУ́БОК, бка, чол. Відрубана частина чого-небудь. Вхопив [шинкар] здоровенний обрубок у руки, замахнувся... (Панас Мирний, II, 1954, 128); Посередині двору в'язниці височіла постійна шибениця, а під нею великий обрубок старого дерева — плаха (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 179); Мов з-під землі виріс здоровенний Влас Харитонович з довгим обрубком рейки (Яків Баш, Надія, 1960, 200);  * Образно. У відповідь лунають глухі обрубки слів (Михайло Стельмах, I, 1962, 122);
//  Те, від чого відрубана якась частина. Несподівано якось обрубок руки.. зсунувся та умочився в воду, і вмить рука у неї виросла (Українські народні казки, легенди.., 1957, 82); Обріз рвучко вдарив назад коротким обрубком ложі, враз задзвеніло скло, і вибух гухнув далекою луною (Григорій Епік, Тв., 1958, 150).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 572.

Коментарі (0)