ОБРУ́ЧЧЯ, я, сер. Збірн. до обруч 1. Тимко звалив на плечі кутий залізним обруччям бочонок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 226); * Образно. Що ж бо, сонцю, ти могуче, Затялось, йдучи вперед? Ну, нехай би грози, тучі Брали там тебе в обруччя, А то ж тілечки, ледь-ледь... (Павло Усенко, Листя.., 1956, 192).