в означеннях
Тлумачення, значення слова «обручик»:

ОБРУ́ЧИК, а, чол. Зменш. до обруч. На схилах сивого Дніпра В обручик грає дітвора (Іван Нехода, Ростіть.., 1947, 64); Сонце заходило за сизу, легеньку хмарку й неначе обвело її навкруги золотим, лиснячим обручиком (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 7); Крамарі втридорога збували свій крам: паперові ґудзики, кишенькові люстерка, позолочені обручики, буси (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 38).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 573.

Коментарі (0)