в означеннях
Тлумачення, значення слова «обрушувати»:

ОБРУ́ШУВАТИ, ую, уєш і рідко ОБРУША́ТИ, аю, аєш, недок., ОБРУ́ШИТИ, шу, шиш, док., перех.

1. Спричиняти зсуви, обвал; обвалювати, руйнувати. [Онука:] Чого, дідусю, вони [мавки] сюди бігають? [Дід:] Гору обрушувать, гидить (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 144); Ти нам чисто всю хату обрушив (Словник Грінченка); Ми візьмемося за линву всім народом і обрушимо уламок [димаря] додолу (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 18).

2. Одночасно спрямовувати, скидати щось на кого-, що-небудь у великій кількості, великою масою. Ротні міномети.. з виском та кувіканням обрушували вогонь на злощасний рубіж (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 152); Незважаючи на те, що німці обрушують на місто і на позиції його захисників зливу бомб і снарядів, нема жодних ознак послаблення духу моряків і червоноармійців (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 478);
//  перен. Покладати, звалювати на кого-небудь весь тягар чогось (турбот, злигоднів і т. ін.). Капіталізм періодично обрушує, на маси лиха, страждання та страхіття криз і воєн, породжуваних загостренням його суперечностей (До 40-річчя Великої Жовтневої.. революції, 1957, 7).

3. перен. Навально спрямовувати щось (сили, удар і т. ін.) на кого-, що-небудь, проти кого-, чого-небудь. Гітлер в те літо всі сили свої Обрушив на нас, щоб ударом з-за Волги Узяти Москву! (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 137);
//  Спрямовувати на кого-, що-небудь усю силу негативних почуттів (гніву, ненависті і т. ін.). [Микита:] Вже відняв Великий князь посадництво у нього, На Ульфа він страшну обрушив лють (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 51); Брате мій воїне, ненавидь ворога! Обруш на його злочинну голову всю свою пристрасть (Олександр Довженко, III, 1960, 47).

4. діал. Сердити, гнівити. Ся догадка гірш усього обрушила садівника (Іван Франко, VII, 1951, 170).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 573.

Коментарі (0)