в означеннях
Тлумачення, значення слова «обрушуватися»:

ОБРУШУВАТИСЯ, уюся, уєшся і рідко ОБРУШАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОБРУШИТИСЯ, шуся, шишся, док.

1. Руйнуючись, осуватися, обвалюватися. — Більше я сюди не полізу, нізащо в світі! — щиро призналася дівчина. — Віриш, доки я там була, мені все здавалося, що обрушиться над нами ґрунт і нас привалить (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 82).

2. Одночасно звалюватися, падати на кого-, що-небудь у великій, кількості, великою масою. Приблизно по тисячі снарядів щохвилини обрушувалося на цю ділянку [фронту] протягом перших п'ятнадцяти хвилин артилерійського наступу (Ле і Левада, Півд. захід. 1950, 296); Можна було подумати, що це під саме небо здибилася земля, і зараз, мов гірська лавина, вона обрушиться на цілий світ і поховає під собою все (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 19);  * Образно. Обрушивсь на німця гнів праведний наш! Все поле ворожим покрилося трупом (Іван Нехода, Хто сіє штор, 1959, 58);
//  перен. Звалюватися, лягати важким тягарем (про турботи, злигодні і т. ін.). Якщо імперіалістична війна обрушуватиметься на пролетаріат і селян економічно, ці класи повинні повстати проти цієї війни (Ленін, 31, 1973, 239);
//  перен. Несподівано випадати на долю кого-небудь (про щось неприємно, обтяжливо). Йому [І. Карпенкові-Карому] головне довести глядачеві, що нещастя, які обрушуються на Софію, на Гната, коріняться не в чиїйсь злій вдачі, а що вони викликані умовами тодішнього життя (Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 79); Дві звістки, мов удари на голову, обрушилися одна за одною (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 337).

3. перен. Навально і несподівано нападати на кого-небудь. В призначений час уся ця лавина [богунців] перегруповувалась і блискавично обрушувалась на ворога (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 55); Одного разу бджоли не пустили в лісові села і майдани татар: ті.. поїхали по роях земляних бджіл, і вони дощовою хмарою обрушились на людоловів і їхніх коней (Михайло Стельмах, II, 1962, 138);
//  Нападати на кого-небудь, звинувачуючи в чомусь, дорікаючи; сварити когось. Як розбурханий водоспад, Саїд Алі обрушувався на місцеві організації (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 73); Ну, вже, мабуть, і осточортів йому той Андрій, що він так на дочку обрушився, як мокрим рядном накрив (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 248).

4. діал. Сердитися, гніватися. Як їмость [її милость] її запиталася, чого в спіжарні бракує муки й сиру, то вона об рушилася. Її ще ніхто на крадежі не спіймав та й.. ніхто цього не діжде (Лесь Мартович, Тв., 1954, 312).

5. тільки док., заст. Схвилюватися, збуритися. Уся ватага його обрушилась та збунтувалась (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 573.

Коментарі (0)