в означеннях
Тлумачення, значення слова «обриватися»:

ОБРИВАТИСЯ 1, аюся, аєшся, недок., ОБІРВАТИСЯ, вуся, вешся, док.

1. Відриваючись, відділяючись від чого-небудь, падати; зриватися. Сухе листя обривається уже з дерева із легеньким.. хрупотінням і падає долі (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 438);
//  Не втримуючись, зриватися з чого-небудь. Козаки до того оскаженіли в своїй лютості, що й самі почали обриватися з скель услід за німцями (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 75); Раз до нас на палубу впало, обірвавшися з дерева, мале мавпеня (Юрій Яновський, II, 1958, 85).
Обривається (обірвалося, обірветься) серце; Обривається (обірвалося, обірветься) щось (усе і т. ін.) всередині (в грудях і т. ін.) у кого, кому — про сильне зворушення, викликане раптовим переляком, несподіваною прикрістю і т. ін. Видавалося йому, що цілий пароплав і віл з ним западаються в глибоке море. І серце його обривається і кров стигне (Мирослав Ірчан, II, 1958, 265); З яким нетерпінням вичікувала вона хвилини появи його [листоноші], і коли приходив з порожніми руками, їй обривалось щось всередині (Володимир Гжицький, Чорно озеро, 1961, 365); Семен почув, що серце його раптом обірвалось, впало... у грудях щось стиснуло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 124); Юрко відчув, як усе всередині у нього обірвалось. Вели його батька (Іван Багмут, Опов., 1959, 25).

2. Втрачати цілість, розділятися на частини від натягання, ривка, перетирання і т. ін.; розриватися, перериватися. Принцеса в білому убранні сидить і пряде золотий кужіль.., нитка хутко обривається (Леся Українка, II, 1951, 191); Гудів дріт. І було, що дріт обривався, тихо тоді, тільки ноги в грязюці чвакали (Андрій Головко, II, 1957, 83); Коли це раптом обірвався сталевий трос (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 59); Дві вервечки обірвалось, — Син би міг убиться (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 113);  * Образно. Аж ранком ланцюг спогадів обірвався (Іван Ле, Право.., 1957, 225).

3. перен. Раптово, несподівано припинятися, перериватися (про перебіг, розвиток певної дії). Розмова і шепотіння обривається (Леся Українка, II, 1951, 410); Пісня обірвалася, за стіною стало тихо (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1954, 359); Дружба початкуючого поета з старшим письменником, на жаль, рано обірвалась: в 1913 р. Коцюбинський помер (Поезія і революція, 1956, 14);
//  розм. Раптово, несподівано замовкати. Вона збивалась — то говорила не те, що хотіла, то пропускала таке ж важливе, що неодмінно треба було сказати, то обривалась і довго мовчала (Андрій Головко, II, 1957, 108).

4. Круто, стрімко спадати. На гранітну мускулисту кручу, що обривалася біля самого Пугу, розгонисто вилетів вершник в будьонівці (Михайло Стельмах, II, 1962, 186); З пагорба було видко поле, покраяне чагарниками, проваллям, що круто обривалося біля річки (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 280); Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю високими, рівними, як стіни, кам'яними скелями та проваллям (Нечуй-Левицький, I, 1956, 49);
//  Раптово, несподівано закінчуватися. Вони [жайворонки].. знову сірими грудочками впали на протиснуту, притрушену снігом стежину, що обривалась біля стогу (Михайло Стельмах, I, 1962, 217); Наче лезом підтятий, ліс обривається перед світляною смугою Дніпра (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 49).

5. тільки док., розм. Зносити до дрантя свій одяг, взуття і т. ін.; обноситися. [Кнур:] Не пізнала. Я — твій чоловік, Остап. Бач — обірвався як, обносився (Панас Мирний, V, 1955, 83); [Катря:] Хлопець обірвався, ходить, як од гіллі одірваний (Іван Микитенко, I, 1957, 156).

6. тільки недок. Пас. до обривати 1. Встановлено, що при сівбі насінням з ділянок гібридизації, де волоті обривалися несвоєчасно.., урожай одержували.. нижчий (Радянська Україна, 28.VII 1961, 2).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 564.

Коментарі (0)

ОБРИВАТИСЯ 2, аюся, аєшся, недок., ОКРИТИСЯ, июся, исшен, док.

1. заст. Оточувати свою садибу і т. ін. ровом; окопуватися.

2. тільки недок. Пас. до обривати 2.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 565.

Коментарі (0)