в означеннях
Тлумачення, значення слова «обсаджувати»:

ОБСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСАДИ́ТИ, саджу, садиш, док., перех.

1. чим і без додатка. Садити (рослини) навколо або з країв чого-небудь; оточувати насадженнями щось. Місцеве населення, обсаджуючи пірамідальними кактусами городи й сади, має прекрасні живі огорожі (Наука і життя, 12, 1956, 36); Хіба не можна було дамбами добру половину тих плавнів відгородити? А береги? Обсадити обіцяли, та й досі обсаджують язиками (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 282); Ой обсади, мила, вишеньками двір (Павло Чубинський, V, 1874, 80); Улянка добре скопала город, ..обсадила навколо кукурудзою (Олесь Донченко, IV, 1957, 99).

2. Засаджувати, повністю займати рослинністю яку-небудь площу, ділянку землі і т. ін. Ліс, не спиняючись ворожою людською рукою, обсіяв, обсадив деревом усі гори й неглибокі долини (Нечуй-Левицький, I, 1956, 153).

3. тільки док., заст. Посадити. На другий день багач запросив і брата, посходилися гості. Обсадив він їх за столом, дає горілки (Українські народні казки, легенди.., 1957, 286).

4. ким, рідко. Садовити багато людей навколо чого-небудь. Семениха налагодила їди і пиття і обсадила великий стіл кревними (Василь Стефаник, I, 1949, 151).

5. діал. Оточувати, нозбавляючи можливості виходу, відступу. По короткім віддиху Максим почав розставляти ловців у два ряди так, аби вповні обсадити плай (Іван Франко, VI, 1951, 12); Частина відділу [червоних] обсадила всі виходи довкола двору, а друга чекала біля воріт (Мирослав Ірчан, II, 1958, 41); — Замовте на цей час поліцію, обсадіть подвір'я, вихідні брами, коридори і канцелярію (Петро Козланюк, Сонне.., 1957, 140);  * Образно. Вони не повмирали ані від простуди, .. ані на жодну з тих 77 язе, що ненастанно, зимою й літом, обсаджують хлопську хату (Іван Франко, IV, 1950, 303).

6. спец. Укріплювати стінки бурової свердловини або розмежовувати нафтоносні, газоносні і водоносні шари спеціальними трубами. Коли пробурять нафтову або газову свердловину, її обсаджують сталевими трубами (Робітнича газета, 12.XII 1962, 2).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 575.

Коментарі (0)