ОБШПА́РЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обшпарити. То вона пригортала до серця обшпарену руку, то тріпала нею, то приводила до рота, хукала — болість не німіла (Панас Мирний, III, 1954, 76).
ОБШПА́РЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до обшпарити. То вона пригортала до серця обшпарену руку, то тріпала нею, то приводила до рота, хукала — болість не німіла (Панас Мирний, III, 1954, 76).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 608.