в означеннях
Тлумачення, значення слова «обсідати»:

ОБСІДАТИ, ає, недок., ОБСІСТИ, сяде, док., перех.

1. Сідати навколо кого-, чого-небудь. Велика сім'я мовчки.. обсідає стіл з усіх боків (Іван Микитенко, II, 1957, 80); Олеся.. одчиняє віконце, дивиться: парубки обсіли кружалом її хату (Марко Вовчок, I, 1955, 24); В кабінеті було чимало відвідувачів: обсіли, обступили директора (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 17);  * Образно. Вони [багатії І, немов три здорових павуки, обсіли село з трьох кінців (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 11);
//  Тісно оточувати з усіх боків. Вечеря на столі, — а дітвора.. батька обсідає (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 59); Ой прийшов же я до дівчини в сіни, А там дівчиноньку інші обсіли (Павло Чубинський, V, 1874, 434).

2. Сідаючи, займати весь простір, усю поверхню чого-небудь. Бджоли роєм обсідали квітки (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 177); Діти повилазили на тин і обсіли його, неначе горобці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 8); Горобина зграйка сіренькими грудочками, мов реп'яхами, обсіла кущі дерези (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 74);
//  перен., розм. Висипати на шкірі або слизових оболонках у великій кількості (про чиряки, прищі і т. ін.). Вишиваний довго скаржився, що його обсіли чиряки (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 19).

3. Опускаючись, спадаючи, покривати собою яку-небудь поверхню (про іній, туман і т. ін.). Сніжинки.. обсідають вії старої, набиваються в зморшки (Михайло Стельмах, I, 1962, 291); Мряка обсіла кожух і капелюх.. дрібними крапельками (Лесь Мартович, Тв., 1954, 159).

4. перен. Займати яку-небудь ділянку, площу; оточувати. Ліси, густо обсідаючи плечі гір, піднімалися вгору (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 29); Густе лози та вільхи обсіли з обох боків.. береги (Іван Франко, VIII, 1952, 8); Місто.. обсіло лівий берег Пруту (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 109).

5. перен., розм. Нападати, накидатися з усіх боків. Ледве я в хату, а мене так усі й обсіли: куди та й куди ходила? (Словник Грінченка); Обсіли Кукубенка вороги. Сам Тарас, кинувся на виручку (Олександр Довженко, I, 1958, 261);
//  Набридати, настирливо домагаючись чого-небудь. Матір мою женихи проти волі її обсідають (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 44).

6. перен., розм. Охоплювати, оволодівати (про настрій, стан і т. ін.). [Семен:] Якісь сумні думки роєм обсідають голову (Марко Кропивницький, I, 1958, 91); [Михайло:] Славно покачатися на траві після купання і затягтися сигарою! Чорт його зна, якось мене лінощі обсіли (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 141); У Києві не можна й кроку ступити, щоб тебе не обсіли спогади!.. (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 719); Ліну обсіли гризоти (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 176).
Біда обсіла; Лихо (лишенько) обсіло кого — хтось терпить злигодні, неприємності, горе і т. ін., яких довго не вдається позбутися. Ой вдалась тій горлиці Слобода, слобода, — Обсіло ї [її] все лишенько Та біда, та біда! (Пісні та романси, II, 1956, 140); Діти обсіли (обсядуть); Дітвора обсіла кого — у когось з'явилися діти. Як дітвора обсіла, то перше всього про неї треба клопотатися (Панас Мирний, V, 1955, 403); Оженишся — тебе обсядуть діти (Петро Колесник, Терен.., 1959, 298); Злидні обсіли кого — хтось живе убогим, нужденним життям. Нелюдські злидні кругом обсіли, Опорожнили комору й клуню, По заробітках женуть татуню (Павло Грабовський, I, 1959, 333); Літа обсіли кого — багато років кому-небудь. — Життя, мамо, не стоїть на місці, — тече. — Ой лишенько ж тяжке: літа, літа обсіли чоловіка! — усміхнулась мати (Андрій Головко, II, 1957, 422).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 578.

Коментарі (0)