ОБСМО́КТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обсмоктати, [з столу обов'язково що-небудь падало: або ложка.., або обсмоктана куряча кісточка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 215); * Образно. — Тисячі років збирало болото вершки чорнозему.. А ми на .. обсмоктаних горбах рослину мучимо (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 67).
2. у знач. прикм., перен., розм. Виснажений, змарнілий; захирілий. Довга обсмоктана людина ходила по.. кабінету і щось говорила (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 150); Він скидає шапку, розстібає кожушок. Худе, обсмоктане обличчя і неспокійні очі (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 138).