ОБСНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до
обснувати. Стовпи, обсновані колючими дротами, на
сніговому тлі здавалися неприродно чорними (Павло Автомонов, Коли
розлучаються двоє, 1959, 292); * Образно. Самотня людина
завше обснована думками, як одинока груша-степівка
осіннім павутинням (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 66);
//
обсновано, безос. присудк. сл. Він одним словом.. розбив
би внівець ці нужденні інтриги, якими тут обсновано
її (Іван Франко, VI, 1951, 279).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 583.