в означеннях
Тлумачення, значення слова «обсновувати»:

ОБСНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСНУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Густо обмотувати, обплітати чим-небудь; обплутувати. А чим дальше, тим нитка скоріше торочиться, біжить, обсновує якісь дерева, хрести, могили (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 170); Деякі личинки перед перетворенням на лялечку обсновують себе коконами (Шкідники поля, городу та саду, 1949, 18); Павутиння летіло пучками.. Воно обснувало тополі, верби, стіжки, тини (Нечуй-Левицький, II, 1956, 184); Під стелею ластівки гніздо виліпили, для безпеки мати волосінню ластів'ят обснувала (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 110);  * Образно. Кулі з сумовитим дзижчанням все густіше обсновували погожу ніч (Михайло Стельмах, II, 1962, 193); Співай мені, Музо! Обснуй мене мріями-чарами, Мов срібним павутинням (Іван Франко, XI, 1952, 426);
//  перен., розм. Оточувати з усіх боків. [Економ:] У ліс його [Кармелюка] не пустять, село теж москалі обснували, по шляхах — сторожа (Степан Васильченко, II, 1960, 459).

2. перен. Обволікати, обкутувати з усіх боків (про дим, туман і т. ін.). Мрячні опари підіймалися з вогкого лісу й обсновували його великанів, наче серпанком (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 662); Обснувала [осінь] димами гори, заповнила мрякою яри (Іван Франко, VII, 1951, 288).

3. перен. Позбавляти власної волі, свободи дій; підкоряти собі, своєму впливові. Вже вона не даремно так довгі літа до мене прилещувалась, обсновувала мене.., мов павук тонкою павутиною, аж поки не зробила рабом (Іван Франко, VII, 1951, 84); Якби люди на тебе не робили, то ти би не мав з чого жити. Ти обснуєш чоловіка, як павук, та й висисаєш із нього кров (Лесь Мартович, Тв., 1954, 72); Обснували тебе Павутинкою, Отруїли тебе Міщанинкою (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 114).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 583.

Коментарі (0)