в означеннях
Тлумачення, значення слова «обставати»:

ОБСТАВАТИ, стаю, стаєш, недок., ОБСТАТИ, ану, анош, док.

1. неперех., за ким — чим. Ставати на чий-небудь бік (у суперечці, боротьбі і т. ін.). За Ферідуном обставали всі, Во всі зазнали муки од Зогака (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 185); Піймавши двох у своєму лісі, як вони там рубали, подав [Гордій] до суду. Цього разу свідками були наймити з економи і мусили обстати за Гордієм (Борис Грінченко, II, 1963, 102); Лиш читати ще можу, того вже не. можуть мені заборонити, бо вуйко обстає за мною (Ольга Кобилянська, I, 1956, 139);
//  за кого — що і рідко без додатка. Заступатися за кого-небудь, захищати, боронити когось, щось. Корнієві прийшлось не раз обставати за свою волю (Леся Українка, III, 1952, 565); За народ обставали Купала і Колас, А за ними поети ішли молоді (Максим Рильський, III, 1961, 76); [Журейко:] Всі бачили, як він Цю дівчину в селі хотів покривдить, А брат обстав, то він його убив (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 40).

2. перев. док., перех., розм. Ставати навколо кого-, чого-небудь; обступати, оточувати когось, щось з усіх боків. Мене обступили й обстали мазурки та мазури, розпитували, з якого я краю, розказували про своє убоге життя (Нечуй-Левицький, II, 1956, 392);  * Образно. — Врятував ти нас, Іване! Як біда тебе обстане, Свисни двічі, — далебі, Допоможемо тобі! (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 32);
//  Оточувати з усіх боків (про дерева, будови і т. ін.). Тече струмок в своїм багнистім ложі, — Його обстали берестки малі (Микола Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 51).

3. перев. док., перех., перен. Оволодівати, охоплювати (про думки, почуття і т. ін.). Спомини серце солдатське обстали (Леонід Первомайський, I, 1958, 483); Обстала хлопця смута й гірке передчуття біди (Сергій Воскрекасенко, І всерйоз.., 1960, 78).

4. неперех., при чому, за чим, рідко. Наполягати на чомусь; обстоювати що-небудь. — Не ваша правда, а моя, — обставала при своїм Анна вперто (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 167); Захар Беркут ще раз обстав за тим, аби впустити монголів в тухольську кітлину і.. вирізати (Іван Франко, VI, 1951, 93).

5. неперех., на чому, діал. Господарювати. — Насамперед.. викуплю поле й хату, а тоді вже до жінки.., «Ходи, — скажу, — час прийшов обстати знов на своїм!» (Іван Франко, I, 1955, 365).

6. тільки док., неперех., на чому, діал. Задовольнитися чим-небудь. — Я вже більше нічо [нічого] не хочу, — говорив голосно Семен, — волю на меншім обстати, лиш нехай так станеться, як я просив (Лесь Мартович, Тв., 1954, 129).

7. тільки док., неперех., заст. Залишитися. Тверда зима впала, постіль непрана обстала (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, . — Стор. 584.

Коментарі (0)