ОБСТАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ОБСТАВИТИ, влю, виш; мн. обставлять; док. у перех.
1. Ставити щось
навколо або вздовж чого-небудь. Жили вони на чумацьких
правах.. і виконували різні роботи: рили окопчики,
обставляли тинами, плетеними з лози, чистили на
полковій кухні картоплю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 340); По
дворах метушилися люди, обставляючи очеретом і
соняшниками хати на зиму (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 226);
// рідко. Обрамляти, оточувати чим-небудь. Кругом
обставив [Морозенко поляну] деревом високим з
кучерявими верхів'ями, пообтикав невеличкі полянки поміж
деревом кущами тонкої ліщини (Панас Мирний, IV, 1955, 301);
// розм. Заставляти щось чим-небудь, розміщуючи по
всій поверхні. Обставити стіл квітами;
// ким.
Оточувати, розставляючи з усіх боків. Обставити
будинок ратниками;
// перен. Оточувати ким-небудь. Чим
далі, все густіше обставляє [Махно] себе частоколом
донощиків, .. все суворіше одбирає тілохранителів до
складу особистої охорони (Олесь Гончар, II, 1959, 336); Не
дуже великі достатки не давали матері обставить
сина гуверньорами [гувернерами] (Нечуй-Левицький, I, 1956,
446).
2. Добираючи меблі, обстановку, розміщувати їх у житлі: меблювати. Обставляли квартиру удвох з Ларисою (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 83); Один знайомий купець.. збудував величезний готель.., обставив його розкішно і запросив усіх нас (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 420).
3. театр. Обладнувати постановочну і декоративну частини театральної вистави. Починається метушня. Обставляють реквізитом декорацію (Юрій Яновський, II, 1958, 29).
4. перен. Достатньо обґрунтовувати що-небудь;
надавати вірогідності чомусь. Те, що загал.. почуває, він
[критик] повинен висказати словами, обставити
аргументами (Іван Франко, XVI, 1955, 247); Порадившись де з ким,
як це діло обставити краще, раджу Вам подати просьбу
на ймення.. князя (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 211); Факт.. був
явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів
у Грицьковому серці. Треба було якось мудро обставити,
умотивувати той факт (Андрій Головко, II, 1957, 553);
Режисер так обставив смерть, що ось вона ніби й сама
стоїть білим кістяком (Юрій Яновський, V, 1959, 123).
Обставити себе, рідко — повестися певним чином.
Їй хотілось обставити себе, як можна поетичніше, щоб
хоч трохи розворушити серце в Гануша та привернути
його до себе (Нечуй-Левицький, III, 1956, 219).
5. перен., розм. Виставляти кого-небудь у неприємному для нього вигляді, світлі; неприхильно характеризувати когось. [Марина:] От нахвалявся Очерет в газеті обставити нас, а у самого довгоносик, так нехай тепер покрутиться (Олександр Корнійчук, II, 1955, 77).
6. перен., розм. Випереджати, обганяти кого-небудь. [Степан:] Чорт [кінь] мій знамениту на весь Союз Стрілу обставив на цілих дві з чвертю секунди. Тоді мою особу.. в усіх газетах помістили (Олександр Корнійчук, II, 1955, 87).