ОБСТА́ВИНА, и, жін.
1. Явище, подія, факт і т. ін., що пов'язані з чим-небудь, супроводять або викликають що-небудь, впливають на щось. — В усій цій історії є одна обставина, яка хоч трохи все-таки пом'якшує твою провину (Андрій Головко, II, 1957, 587); Може, і пішов би Грицько разом з братом на степи засновувати комуну, та стала на заваді обставина, з якою змушений був рахуватися — дружина Грицькова (Юрій Яновський, II, 1954, 165); Незабаром хлопцям видали форму. Рубін одягся, як і всі учні. Ця обставина.. підняла Рубіна у власних очах (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 4).
2. тільки мн. Сукупність умов, у яких що-небудь
відбувається. Селянин, обставини його життя, його
нескладна.. психологія — то майже і все.., з чим
оперував досі талант українського письменника (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 238); Їхала я сюди просто рятуватись, мені
треба було змінити обставини, враження, спосіб
життя (Леся Українка, V, 1956, 355); Обставини склалися так,
що Іван змушений був одмовитись від наміченого плану
(Петро Колесник, Терен.., 1959, 44);
// Матеріальне становище.
— Коли родився ти, а наші обставини трошки
покращали, то дванадцять літ., ми тільки й жили тим,
що от, нарешті, ти будеш учитися (Гнат Хоткевич, I, 1966,
159).
Збіг обставин див. збіг; Родинні обставини — умови
життя, становище в родині на певний момент. Я вже
зібрався був, та не поїхав через родинні обставини
(Олександр Довженко, I, 1958, 18).
3. рідко. Те саме, що обстановка 1. І ото вона, обірвана, обшарпана, серед такої багатої обставини! (Панас Мирний, III, 1954, 81); Через тиждень після другої дії. На кону ті ж обставини, як і в першій дії, тільки хата Одарчина трохи глибше к селу (Марко Кропивницький, I, 1958, 88).
4. грам. Другорядний член речення, який вказує час, місце, причину, мету і спосіб дії або характеризує якість, міру чи спосіб вияву ознаки. У реченнях з багатьма другорядними членами логічними паузами відділяються обставини з залежними словами (Художнє читання.., 1955, 99); Обставина способу дії.